Історія навчального закладу
У 1860 році настоятелем Свято-Вознесенського храму отцем Костянтином Грищинським була заснована церковнопарафіяльна школа в селі Кривошиїнцях. Фундатор приходської освіти в 1851 році закінчив Київську духовну семінарію, отримав священний сан і довгих 45 років (до 1896 року) був священиком у збудованому його батьком, о. Іосифом Грищинським Свято-Вознисенського храму, при якому діяла школа.
Не дивно, що саме цей настоятель став і засновником місцевої церковнопарафіяльної школи. При ньому школа складала предмет особливої уваги священика і педагога. Якщо чимало шкіл Київщини в перші десятиліття свого існування не мали стабільних джерел фінансування, то о. Костянтину вдалося вмовити своїх прихожан щороку жертвувати на користь школи по кілька десятків карбованців. Наприклад, в 1875 р. миряни зібрали для навчання своїх дітей 70 крб. — досить серйозну для того часу суму. У єдиному першому класі однокласної школи цього року навчалося 42 першокласники та 5 першокласниць.
Нескладною була і програма навчання, яка була надрукована в «Киевских епархиальнных ведомостях» у якості зразкової. У програмі пропонувалося проводити навчання шість днів на тиждень, по три уроки щодня (18 уроків на тиждень). Два перші уроки тривали з 8 до 12 години з півгодинною перервою. Останній урок відбувався з 14 до 17 години після обіду. Тобто, якщо значною кількістю уроків програма не могла похвалитися, то за об’ємом реального навчального часу вона була досить "годиноємкою". У той же час протяжність навчального року не була такою значною, як у сучасних школах, оскільки в селянських дітей було чимало обов’язків по господарству. Починався навчальний рік зазвичай 1 жовтня (коли було зібрано весь урожай), а закінчувався вже 1 квітня, оскільки незабаром знову розпочиналися польові роботи. Не відбувалося навчання протягом всього великоднього тижня, вихідними були більшість важливих православних свят. Припинялося навчання і на частину Великого посту, щоб учитель та учні могли безперешкодно поговіти. "Чистого" навчального часу в школі було три місяці та 17 днів.
Типова програма церковнопарафіяльної школи, яка рекомендувалася офіційним церковним часописом, включала в себе обов’язкове вивчення таких предметів: 1) читання по слав’янскій і громадянській «печати», 2) Закон Божий, 3) арифметика, 4) руська історія, 5) руський язик, и 6) церковний спів.
У 1896 р. до Вознесенської церкви с. Кривошиїнець було призначено представника ще однієї відомої на Київщині духовної династії — о. Афанасія Васильовича Левандовського. Цей священик прибув до села вже досвідченим пастирем. Після закінчення семінарії молодий попович кілька років працював шкільним вчителем, а згодом, отримавши сан, працював священиком у кількох різних приходах. Здобутий пастирський та педагогічний досвід священик енергійно використовував у місцевій парафії та школі. За його наставництва у школи з’явилося нове окреме приміщення. Навчальний заклад став утримуватися не лише прихожанами, але й Київською єпархіальною училищною радою. Станом на 1900 р. в школі навчалося 60 хлопчиків та 12 дівчаток, це були діти заможних селян, 80% дітей було поза школою.
У 1905 – 1906 рр. в школі працював учителем С.Й. Кучер (батько письменника В.С.Кучера), він навчав 90 дітей, яких розподіляли на три групи в одній кімнаті.
У 1906 р. до Кривошиїнець прибув наступний священик — о. Андрій Корінчевський. Він також мав досвід педагогічної роботи, оскільки до прийняття сану працював вчителем у церковнопарафіяльній школі м. Горностайполя. В Кривошиїнцях він служив аж до революції 1917 р., заодно завідуючи місцевою школою. За старанну пастирську та педагогічну діяльність священика в 1911 р. нагородили набедреником. За наставництва о. Андрія школа сягнула вершини свого розвитку. Вона була реорганізована, збільшилося її матеріальне утримання. До школи ходили діти з навколишніх сіл: Миньківець, Селезенівки Сквирського повіту, Березянки, Вербівки Ружинського повіту. У 1912 році в селі збудували земську двокласну школу.
Станом на 1915 р., не зважаючи на військову обстановку, в школі навчалося 50 першокласників та 38 першокласниць.
1920 р. вперше діти селян, зокрема бідноти, пішли до школи. Не було підручників, зошитів, палива. Повітові органи влади 19 вересня 1920 р. в передовій статті газети «Вісті Сквирщини» закликали трудящих села відремонтувати школу, забезпечити вчителів паливом, гасом.
1920 р. в селі створили комнезам, який очолює Ф.Л.Олексюк. Він відкриває школу з ліквідації неписемності для дорослих.
У 1922 р. в селі відкривають трудову чотирирічну школу, в якій навчається 1290 учнів, працюють чотири вчителі. Газета «Голос праці» від 30 квітня 1924 року писала: «Радісне враження робить на селі бовкання великого дзвона, в який рівно о 6 годині б’є вартовий по канцелярії сільської ради. Цей дзвін кричить до всіх неписьменних, щоб вони кидали роботу і скоріше йшли до школи на лекції. Любо дивитись, як поспішають до школи учні від 17 до 40 років, яких ходить немало, 107 чоловік і 123 жінки. Лекції, які проводять учителі і секретар партосередку тов. Ромашов, ідуть до 10 години для дорослих, а потім навчаються діти шкільного віку, котрих теж мається 140 осіб…»
У цій газеті йдеться про випуск лікнепівців: «14 квітня 1924 року в присутності представника райвиконкому відбувся випуск лікнепівців. Як і завжди о 6 годині ранку по заклику великого дзвона зійшлися слухачі. Іспити почалися вступним словом представника райвиконкому. Слухачі власноручно заповнювали анкети. В кінці відбувся мітинг.
Селянство винесло резолюцію:
Ми, селяни с. Кривошиїнець, вітаємо радянську владу, котра вивела працюючу людину на шлях культури і науки…
Голова КНС Олексюк у своїй промові висловив надію, що почата справа й надалі не загине…» ( «ГОЛОС ПРАЦІ» газета Бердичівського ОКРКОМУ КП(б) від 13 травня 1924 р. №104 )
У 1924 році в школі створено піонерську організацію.
Крім школи, в селі діяли комсомольсько-молодіжні гуртки, де читали газети, обговорювали книги, слухали лекції. Це була політична освіта молоді.
1930 р. в селі відкрили семирічну школу. Понад 400 учнів сіли на парти, в селі жодної дитини не залишилося поза школою. В освітньому закладі були фізичний, хімічний, біологічний кабінети. Директором школи працював Я.Й.Шельменко.
Перед Великою Вітчизняною війною в школі працювало 16 учителів, які навчали 430 учнів.
Під час гітлерівської окупації приміщення школи пустувало. Парти, двері, шафи, меблі, шкільну наочність було спалено, вікна вибито, приміщення і подвір’я занедбано.
1944 рік. Сліпими очима без шибок дивилась на учнів школа. Залишилися лише голі стіни, знищено обладнання, меблі, зруйновано шкільний сад.
Але під керівництвом новопризначеного директора Громового Ілька Яковича школа почала працювати. Більше 700 учнів прийшли розпочинати, а деякі продовжувати навчання. Силами вчителів та колгоспників зроблено ремонт. Зібрали по селі примітивні столи та стільці, вікна позабивали до половини дошками, бляхою, і розпочали навчання.
Активно працювали школярі на суспільно-корисній роботі. Піонерська організація на чолі зі старшою піонервожатою Дмитрук Вірою Максимівною виробила у колгоспі 1300 трудоднів, зібрали багато лікарських рослин, виготовляли і відсилали на фронт подарунки.
У кінці 40-х років школа одержує землю під навчально-дослідні ділянки, поступово запроваджується виробниче навчання. Біологом школи Лотоцьким був закладений великий сад, в якому росли яблука, груші, вишні, сливи, смородина, полуниця.
У 1951 р. Кривошиїнська семирічна школа була реформована в середню школу. Крім того, колгосп виділив близько 40 тис. крб. для придбання наочного приладдя, технічних засобів навчання, допоміг обладнати хімічний, фізичний, біологічний, мовно-літературний кабінети, викопаний відкритий тир. Понад 40 учителів працювало в десятирічці, в якій навчалося близько 600 учнів. Навчання проводилося в чотирьох корпусах.
З 1953 по 1955 рік директором школи працював Висіцький Федор Петрович.
У 1954 р. відбувся перший випуск 10-го класу. Близько 60 учнів уперше здобули середню освіту в масовій школі. Частина з них закінчила вузи, більшість залишилися працювати у селі.
З 1955 по 1959 рік навчальний заклад очолював Бондаренко Мефодій Трохимович.
У 1959 році на посаду директора був призначений Авраменко Григорій Юхимович. Біля школи було побудовано окреме приміщення на майстерні з обробки дерева та металу. Заклад придбав трактори Т-25, МТЗ-5 та автомобіль ГАЗ. Значна увага приділялася налагодженню взаємозв’язків школи і колективного господарства. Досвід Кривошиїнської СШ з трудового виховання описано у книзі Б.С. Адамовича «Про школу дбає все село».
У 1963 р. з ініціативи правління колгоспу в селі розпочалося будівництво нової двоповерхової школи на 560 місць. Будівлю зводили студентські будівельні бригади з Польщі та Чехословаків.
9 жовтня 1965 року відбулося урочисте відкриття нової будівлі Кривошиїнської середньої школи. Учні перейшли навчатися в нове приміщення. Це було велике свято для жителів села.
Голова колгоспу імені Куйбишева Сіромаха П.Л. був нагороджений значком «Відмінник народної освіти» і обраний делегатом на Всесоюзний з’їзд учителів у 1968 році.
У своїй промові на Всесоюзному з’їзді учителів Л.І. Брежнєв відзначив: «Всім нам було дуже приємно почути виступ голови колгоспу імені Куйбишева Київської області тов.. П.Л.Сіромахи, який говорив про хороші діла свого села, про велику допомогу, яку надає колгосп сільським учителям, своїй школі. Хотілося б сподіватися, що добрий приклад таких колгоспів, як колгосп імені Куйбишева, наслідують і в інших районах і областях…»
З 1968 по 1996 рік навчальний заклад очолював Бездухов Анатолій Васильович.
Школа одна з перших у районі перейшла на кабінетну систему навчання. У школі добре були обладнані фізичний, хімічний, біологічний, історичний і літературний кабінети, Ленінська кімната, їдальня. На території побудований тир та теплиця. Організовано безкоштовне харчування школярів за рахунок колгоспу. Колгосп посилає учнів у піонерські табори, організовує екскурсії в міста колишнього Радянського Союзу, по ленінських місцях і місцях бойової слави.
4 грудня 1974 року рішенням бюро Сквирського райкому ЛКСМ України піонерській дружині Кривошиїнської середньої школи присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу Лізи Чайкіної.
Важливу роль у всебічному вихованні школярів відіграє туристсько-краєзнавча робота. Щороку проводилися шкільні туристські змагання. Команда туристів нашої школи регулярно займала І місце в районі, кілька років поспіль займала І місце в області, за що одержувала премії – телевізор, палатку, рюкзаки. За І місце члени команди нагороджувались путівками в табори «Молода гвардія», «Артек» та інші.
Два рази команда школи була учасником республіканського зльоту туристів в 1972 р. в Криму і в 1976 р. в Черкасах ( зайняли ІV ). А в 1964 р. представники нашої команди брали участь у Всесоюзному зльоті туристів.
З 1996 по 2000 рік директором школи працював Маційчук Анатолій Васильович.
З 2000 р. директором навчального закладу працює Шевчук Володимир Миколайович.
В школі обладнано 12 навчальних кабінетів, комп’ютерний клас, є спортивний зал, бібліотека, три майстерні, їдальня, теплиця. Росте молодий сад, є навчально-дослідні ділянки, спортивний майданчик. У школі функціонує сільський історико-краєзнавчий музей.
У 2007 році навчальний заклад реорганізований в навчально-виховне об’єднання «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад». В дошкільному закладі відкрито дві різновікові групи, які відвідують 30 діток.
З 1964 р. до 2013 р. школу із золотими медалями закінчили 46 випускники. З 1956 по 2013 р. 21 учень із срібними.
